24 лютого – не дата. Це шрам.
У кожного свій, але болить однаково і завжди.
Цей день розділив життя на «до» і «після».
Він забрав у нас спокій, але подарував силу.
Він навчив цінувати прості речі – світанок, обійми, голоси рідних.
Він зробив нас єдиними у боротьбі, незламними у вірі.
24 лютого – це пам’ять про тих, хто пішов, і відповідальність перед тими, хто живе.
Це біль, що перетворюється на гідність.
Це рана, яка з часом стане символом перемоги.
😢😭